Ракетний удар забрав життя всіх членів його родини: як продовжує жити Ярослав Базилевич після страшної втрати.
Трагічна подія сколихнула націю.
Трагедія, що спіткала родину Базилевичів зі Львова, вразила увесь світ. Батько втратив у жахливій атаці дружину та трьох дочок, які загинули внаслідок російського обстрілу їхнього дому. Він залишився живим, але цей невимовний біль буде з ним назавжди. Попри втрату, Ярослав знайшов у собі сили продовжувати життя і вирішив допомагати іншим дітям. Про те, як триває його життя після цієї страшної події, розповіли міжнародні ЗМІ, які поспілкувалися з ним особисто.
Які факти відомі про життя Ярослава та що він ділиться сам? Усі подробиці – в ексклюзивному матеріалі на TSN.ua.
Цю трагедію обговорює весь світ, але важко уявити, які почуття охоплюють батька, що втратив свою дружину та трьох дочок. Зокрема, у виданні The Washington Post підкреслили, що цей сумний інцидент у Львові демонструє, що навіть у наймирніших містах України немає абсолютної безпеки від війни. Вбивство дружини та доньок львів'янина Ярослава Базилевича, яке сталося внаслідок атаки російською гіперзвуковою ракетою, стало страшним свідченням небезпек, що несе війна в Україні. Також журналісти The Washington Post поділилися деталями про те, як живе Ярослав Базилевич після цієї жахливої втрати. Виявилося, що перед трагедією сім'я активно готувалась до святкування дня народження наймолодшої з дочок, Емілії.
"4 вересня, у день народження молодшої дочки, Ярослав прокинувся від страшного сну. Його дружина планувала святкування, перебуваючи в Парижі, і попросила старших дочок, Ярину та Дарію, підготувати свято. Ярослав хотів подарувати іменинниці телефон, але замість цього відвідав Личаківський цвинтар, де вісім днів тому поховав свою родину", - йдеться в повідомленні.
У виданні зазначили, що ця трагедія вкотре доводить, що в Україні немає безпечних місць ніде, як би далеко місто не було від російського кордону - ракети дістають скрізь, тож не застрахований ніхто.
"Цей трагічний випадок вразив всю країну, підкресливши, що навіть у Львові, одному з найспокійніших міст України, немає захисту від війни. "Спогади про них допомагають мені йти далі", - поділився Ярослав у своєму першому інтерв'ю після трагедії. Львів, що прийняв понад 150 тисяч біженців, став свідком трагедії, яка змусила людей усвідомити, що безпечних місць не існує", - вказано в повідомленні.
На похоронах родини Базилевич тисячі людей висловили свої співчуття. Мер Львова назвав цю подію "найстрашнішою в своєму житті". Президент України Володимир Зеленський звернувся до світу із закликом вжити заходів проти терору. Журналісти пишуть, що Ярослав, відвідуючи цвинтар, розмірковував, чи зможе жертва його родини спонукати світ до дій.
Кілька тижнів тому, перебуваючи на кладовищі, Ярослав не міг позбутися думки, чи зможе жертва його родини вплинути на рішення американських лідерів щодо України. Тепер він йшов разом із матір'ю, тримаючи її за руку. Під вагою свого горя Ярослав мовчав. Вони підіймалися стежкою, поки цегляна доріжка не зустрілася з землею. Попереду стояло чотири хрести, розташовані настільки близько один до одного, що майже зливалися в один. Праворуч лежала Емілія, маленька дівчинка, яка ніколи не відзначить свій сьомий день народження.
Ярослав часто відвідує й саме місце трагедії, намагаючись зберегти те, що залишилося.
"Його старші дочки, Ярина і Дарія, мали свої захоплення та мрії. Ярина любила скелелазіння, а Дарія досліджувала сімейну історію. Наймолодша Емілія була життєрадісною дівчинкою, яка любила співати. Того ранку, коли ракета вразила їхній дім, у родині все здавалося спокійним. Ярослав сподівався, що його близькі в безпеці, але став єдиним, хто вижив", - вказано в повідомленні.
До будинку, де проживала родина, часто приходять журналісти і незнайомці. Представники медіа зауважують, що серед уламків дерева та бетону можна знайти сліди звичайного життя: каструлю, малюнок олівцем і чобіток із зображенням полуниці. Біля тротуару встановлено меморіал на честь семи загиблих — трьох інших мешканців будинку та чотирьох членів родини Базилевичів. Всі вони були білявими і усміхненими, їхні обличчя вже стали знайомими для багатьох.
Сам Ярослав звик, що його впізнають на вулиці. Він багато разів повертався до їхнього дому, щоб знайти те, що можна врятувати. Колись їхня квартира була наповнена хорошим білим вином, друзями та мистецтвом, яке не могли вмістити стіни. Творчість заохочувала Євгенія, яка працювала в цифровому маркетингу, а у вільний час викладала йогу, вивчала французьку, розробляла ювелірні вироби та виготовляла парфуми. Але вмить усе було зруйновано. Вранці 4 вересня з Росії вилетіла гіперзвукова балістична ракета повітряного базування "Кинджал".
"Снаряд пролетів 600 миль, описуючи дугу над більшістю території України — відстань, що дорівнює маршруту від Нью-Йорка до Цинциннаті — на кілька разів перевершуючи швидкість звуку. Це стало складовою найбільшого обстрілу Львова з початку конфлікту, який включав 13 ракет і численні безпілотники", - зазначається в повідомленні.
У матеріалі також згадуються деталі того трагічного дня. У домі сім'ї Базилевич панувала тиша. Ввечері напередодні Євгенія вивела Емілію на прогулянку, а Ярослав в цей час намагався заспокоїти Дар'ю, яка переживала через свій другий курс в університеті. Коли Емілія повернулася додому, Ярослав допомагав своїй молодшій сестрі з домашніми завданнями з математики та української мови, оскільки вона тільки-но почала навчатися в другому класі. Ярина ж затримувалася, не повертаючись додому до пізньої ночі.
Щовівторка вона зазвичай переглядала фільми у подруги вдома. Але вранці раптово пролунав сигнал сирени. Євгенія, дружина Ярослава, схопила їхню тривожну валізу з документами, що лежала в гардеробі. Журналісти підкреслюють, що зазвичай сім'я ховалася в коридорі за вхідними дверима. Але цього разу дружина разом із дітьми вирішила вийти назовні.
Пролунав вибух -- оглушливо близько. Для безпеки Євгенія спускала дівчат сходами будівлі на нижній поверх, у цей момент влучила ракета, сходи зім'яло і вони розчавили сімох людей. Увесь цей час Євгенія говорила з Ярославом телефоном, вже потім він пригадує, що після вибуху був дезорієнтований -- сміття застрягло в оці -- чоловік шукав свій мобільний телефон, який вилетів з руки. Він був босий. Було темно, у повітрі стояв густий пил, і кров забризкала обличчя.
Йому потрібно було передзвонити Євгенії. Він пройшов до передньої частини квартири, дивлячись у мансардне вікно їхньої спальні. Далі миттєво приїхали пожежники та поліція. На місце збіглися і рідні родини, які жили за чотири хвилини ходьби. Ярослав кричав, що його діти під завалами. Рятувальники підняли гідравлічний підйомник і спустили Ярослава на тротуар. На той час вже зібрався натовп. Рятувальники розкопали зруйновані сходи. Фотографи на місці зафіксували порожній погляд Ярослава, який намагався допомогти. Його кум Ярослав Філевич пригадав мить, коли вперше зрозумів, що загинула його похресниця.
"Спершу ми натрапили на одну дівчину. Лише за її волоссям я зрозумів, що це моя хрещена Дар'я. Після цього ми почали витягувати великі кам'яні плити, що були заляпані кров'ю", - йдеться у повідомленні.
Протягом усього цього часу Ярослав був переконаний, що його близькі залишилися живими, тоді як сусіди згадували, як він, попри власні поранення, намагався розчистити завали в пошуках своїх дівчат.
За кілька днів до виходу матеріалу журналістів The Washington Post, Ярослав Базилевич вперше відкрито висловився у своїх соціальних мережах. Здавалося б, після такого великого горя знайти в собі сили продовжувати жити - надзвичайно важко. Проте, Ярослав звернувся до українців, зазначивши, що раніше був найбагатшою людиною, а тепер має лише спогади. Щоб увічнити пам'ять про своїх дочок - Євгенію, Ярино, Дарію та Емілію, він вирішив створити Сталий стипендіальний фонд їх імені, щоб допомогти дітям, які не мають можливості отримати освіту.
На сайті Українського католицького університету розповіли, що власне спільно з батьком Ярославом Базилевичем та Національною скаутською організацією України Пласт вони започатковують сталий стипендіальний іменний фонд (ендавмент).
Ціль - зібрати 100 тис. доларів, завдяки яким щороку студенти Українського католицького університету зможуть отримувати стипендію, щоб наслідувати ті ідеали і принципи, які засвідчили своїм життям сестри Базилевич та їхня мама. Усі вони були також активними пластунками.
Нагадаємо, 4 жовня минув місяць з дня ракетного обстрілу Львова. Тоді росіяни масовано атакували місто. Кількість жертв атаки збільшилася до 8 - у комі в лікарні помер поранений чоловік.
