Чому Івана Чендея вважають творцем культури | UACRISIS.ORG
Фільм "Тіні забутих предків" став однією з візитівок української культури XX століття. У процесі його створення Сергію Параджанову активно допомагав Іван Чендей - видатний письменник, сценарист, фольклорист, один із засновників Народного Руху та PEN-Ukraine. Обговорення цієї яскравої особистості в Українському кризовому медіа-центрі відбулося навколо книги "Персональна справа Івана Чендея. Том 1", що містить архівні матеріали, які протягом багатьох років залишалися засекреченими радянським режимом.
Зі слів доктора філологічних наук, професор, завідувач відділу національної бібліографії Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського Сидіра Кіраля, який взяв на себе основну роботу з підготовки книги, документи, що в ній розміщені, дуже глибоко і всебічно розкривають історію радянської цензури того часу і те, в яких ідеологічних рамках жив і працював письменник радянської доби.
"Коли літератори відходили хоча б на крок від стандартів соціалістичного реалізму, їх часто карали. Це іноді ставало особистою трагедією для письменників. Іван Чендей, який зміг висловити свій голос, свою думку та бачення життя Закарпаття в умовах радянської реальності, зазнав жорсткої критики, що, за словами його дружини, фактично призвело до його 'вбивства' в літературному сенсі і відсторонення від творчості на понад дев'ять років. Як ви розумієте, для справжнього митця така перерва є справжньою трагедією, і не всі, хто потрапляв під тягар радянської цензури, витримували цей тиск і залишалися вірними собі. У цьому контексті величезну роль відігравала родина. У випадку з Чендеєм особливо важливою була його дружина," - зазначив Сидір Кіраль.
Донька письменника, учителька української мови та літератури Марія Чендей-Трещак надіслала відео звернення, в якому зазначила, що ми живемо в часі, коли переконуємося, що фраза "Ті, хто не знають своєї історії, не варті майбутнього" є не такою вже й банальною, а швидше аксіомою.
Батько жив у епоху, коли бути сміливим і мужнім було складно, як і сьогодні. Ми, здається, маємо певне уявлення про цей період та про людей, які формували його атмосферу і залишили свій слід у культурі. Проте, ми не завжди усвідомлюємо, скільки зусиль вимагало від них залишатися щирими, бути вірними собі та протистояти системі. Книга "Персональна справа Івана Чендея. Історія роману 'Птахи полишають гнізда'", укладена професором Сидором Кіралем, є важливим джерелом. Вона не лише містить безцінну інформацію про роман і всі його колізії, але й розкриває значення цього твору в житті Івана Чендея. Ця праця є неоціненним внеском у дослідження епохи, в якій він жив і створював.
Член Наглядової ради Української кіноакадемії Сергій Тримбач підкреслив, що Іван Чендей є не лише письменником, а й видатним представником культури, культуротворцем, який суттєво вплинув на розвиток закарпатської культурної традиції. Сергій Параджанов дізнався про цю традицію через Федора Манайла, котрий згодом став консультантом для фільму "Тіні забутих предків" і суттєво сприяв популяризації цієї школи. Художниця Тетяна Яблонська переорієнтувалася не лише на захід України, а й на західну культурну спадщину в цілому. Іван Чендей усвідомлював важливість таких моментів, тому було цілком доцільно залучити його до написання сценарію.
"У 60-і роки взагалі роль письменників на студії імені Довженка була дуже велика. І це одне з пояснень успіхів тодішнього десятиліття. Взагалі в ті часи люди культури активніше цікавилися суміжними мистецтвами. Письменники ходили на виставки і концерти, кінематографісти читали книжки. Зараз, на жаль, все це не так інтенсивно", - визнав Сергій Тримбач.
В обговоренні також взяли участь рецензент видання, кандидат філологічних наук, професор Галина Райбедюк і доктор філологічних наук, професор, лауреат премії імені Івана Чендея у номінації "Чендеєзнавство" Микола Васьків.
