Чому в СРСР не використовували туалетний папір: альтернативи радянських громадян.
Важко пояснити, чому туалетний папір був настільки дефіцитним у СРСР, особливо в контексті інших розвинених країн. Існує думка, що добробут населення ніколи не був пріоритетом для радянського керівництва. Натомість, на перший план виходили агресивні амбіції. Багато радянських громадян були готові терпіти різні незручності, аби відчувати себе частиною "могутньої держави".
Спочатку слід взагалі вивчити історію самого туалетного паперу. Він з'явився ще 589 року до н.е. в Китаї. На Заході туалетний папір почав випускати бізнесмен Нью Йорка на ім'я Джозеф Гайєтті 1857 року. Тоді він був нарізаний квадратиками і випускався в пакуванні (як сучасні серветки). Рулонний туалетний папір з'явився 1890 року в США. Відтоді, в принципі, він мало змінювався.
В Радянському Союзі туалетний папір почали виробляти лише після 1968 року. Це означає, що "величезній державі" знадобилося цілих 50 років після Жовтневої революції, щоб перейти до виготовлення такого звичного і необхідного продукту. Виробництво здійснювалося на імпортних машинах, придбаних з Великої Британії.
Цікаво, що спочатку туалетний папір мав майже нульовий попит. Громадяни Радянського Союзу просто не знали, навіщо його використовувати. Зазвичай замість нього використовували нарізані шматки газет. За часів Сталіна навіть писалися доноси про те, що сусіди використовують в туалеті нарізані з газет портрети радянських вождів.
Тоді розпочалася широка рекламна кампанія з новою продукцією. Як результат, з туалетний папером сталося те саме, що й з усіма потрібними товарами в СРСР. Утворився дефіцит. При чому настільки серйозний, що за туалетним папером шикувалися черги. У 80-ті роки навіть існувала досить поширена традиція -- дарувати рулони цього предмету гігієни на Новий рік.
