Скоординований напад на Україну виявився суттєвим випробуванням для системи протиповітряної оборони: які причини цього агресивного кроку Росії та які уроки слід з цього винести?

У ніч на 17 листопада російські загарбники провели комплексну атаку на Україну, використовуючи як безпілотники, так і різноманітні види ракетного озброєння. З одного боку, цей удар був передбачений і не раз обговорювався, а з іншого – він більше нагадував реакцію на ситуацію, ніж свідомий терористичний акт.

За фактом.

17 листопада російські війська здійснили обстріл української території, використовуючи різноманітні види озброєння. Серед них були ракети Х-101/555, КРМБ 3М14 "Калібр", Х-47М2 "Кинжал", Х-22, 3М22 "Циркон", 9М723 ОТРК "Іскандер-М"/KN-23, Х-59/69, Х-31П, а також дрони-камікадзе Shahed-136 та інші системи.

В цілому було використано 210 одиниць озброєння, з яких знищено 102 з 120 ракет та 42 з 90 безпілотників. Ракетна атака тривала трохи більше двох годин, тоді як атака дронів — понад десять годин. При цьому була досягнута максимальна синхронізація використання різних типів озброєння.

Наприклад, близько 05:30 було здійснено пуски ракет Х-101/555 з території Каспійського моря, коли частина дронів вже наближалася до обласних центрів. Пуски крилатих ракет 3М14 "Калібр" відбулись приблизно о 6 ранку, а о 06:30 було запущено ракету 3М22 "Циркон". Все це свідчить про спробу російських військових організувати одночасну присутність у повітряному просторі України різних типів засобів ураження.

В цілому, командування РОВ діяло згідно з очікуваним планом атак на енергетичну інфраструктуру України, до якого вони готувалися заздалегідь, і від терору щодо критичних об'єктів ніколи не відмовлялися.

Напередодні цього ракетного удару російські окупанти провели один із наймасовіших нальотів дронів на територію України, кілька тренувально-розвідувальних польотів авіації стратегічного призначення, а також здійснили напередодні пуски обмеженим боєкомплектом.

У ЗМІ нещодавні польоти ПКС РФ деякі "експерти" намагалися подати як сигнал новообраному президенту Дональду Трампу: мовляв, ми літаки підняли в повітря, але пусків не зробили, ми готові до переговорів. Цілковита нісенітниця. Нісенітниця, оскільки давати сигнали новообраному президенту, який ще два місяці не виконуватиме своїх обов'язків, якось безглуздо, а ось робити попередні маневри перед ракетними пусками - так, це було саме воно. Підготовка.

РОВ заздалегідь вивчали українську систему протиповітряної оборони за допомогою атак дронів та періодичних запусків, включаючи крилаті ракети Х-101/555, в ніч на 13 листопада.

Було очевидно, що масштабна атака наближається, і навіть можна було припустити, як саме все розгортатиметься. Проте залишалося питання: коли саме це трапиться, адже завдавати удару в цей момент виглядало не раціонально. Але врешті-решт, так і відбулося.

Зайва кількість ракет, нестача терпіння.

Зараз масований ракетний обстріл України виглядає абсолютно безглуздо.

Росія понад два місяці накопичувала боєкомплект для того, щоб відновити енергетичний терор України. Нещодавно я наводив цифри того, що їм вдалося як виробити, так і накопичити для масованих ударів. І питання було тільки в моменті, коли найвигідніше це все застосувати, щоб мати максимальний ефект.

Чесно кажучи, зараз не той час, коли середня температура в Одесі становить +10°, а в Києві +5°, і до серйозних і тривалих морозів з перевантаженою енергетичною системою ще далеко. Для контексту: з 2022 року, коли генерал Суровікін намагався вразити "верховного" новими стратегічними рішеннями у війні проти України, зробивши при цьому суттєву помилку, командування винесло уроки. У 2023 і на початку 2024 року вони демонстрували більш обдуманий підхід до терору. Але чомусь цього не спостерігається зараз.

Безсумнівно, основна суть нинішньої агресії проти України полягає в тому, що це була пряма вказівка Путіна, спрямована на те, щоб якомога швидше продемонструвати Дональду Трампу, яким чином Росія може залякувати український народ. Цей акт став проявом безглуздого терору, що не має жодної логіки чи раціонального обґрунтування використання ресурсів. Вибір цілей в енергетичному секторі в теплу пору року свідчить виключно про наміри залякування.

Отже, атака на Україну 17 листопада є сигналом Трампу від Путіна. Це повідомлення ясно демонструє, як російський лідер планує вести переговори з 47-м президентом США. Якщо Дональду Трампу до вподоби стиль жорсткого тиску, то, відповідно до традицій БДСМ, він продовжить цей діалог у січні 2025 року.

Але Путіну необхідно буде лякати Дональда Трампа й надалі, щоб той не забув про те, які "загрози" несе Росія і що з нею треба домовлятися виключно на її умовах і ніяк інакше. А тому це не останній удар по Україні і найближчим часом слід очікувати менш масовані, обмеженим боєкомплектом, але все ж таки ракетні обстріли та компіляції з дроновими атаками.

Єдиною перевагою в цій складній ситуації, до якої ми, без жодних ілюзій, повинні були підготуватися морально та психологічно, є те, що це трапляється не під час суворих зимових холодів, а у порівняно м'який листопад.

Висновки

Важливо відзначити, що значна частина попадань засобами ураження РОВ припала на ракети, які в більшості областей України перехоплювати не можуть через відсутність відповідних засобів противовітряної обороні. Ракети 9М723, Х-47М2 залишаються основним засобом терору російських окупантів з максимальною ефективністю там, де немає ЗРК Patriot і SAMP/T.

Проблема України, пов'язана з нестачею ешелонованих засобів ППО, продовжує залишатися актуальною і на третій рік війни, незважаючи на різні анонси від міжнародних партнерів та обіцянки допомогти в цьому питанні. Допомоги, що надається, недостатньо, а наявна може покрити потреби окремо взятих локацій, але ніяк не цілих областей.

Російські загарбники, усвідомлюючи вразливості різних регіонів, здійснюють атаки на ті цілі, які можуть забезпечити найбільшу ефективність у контексті терору. Водночас, протиповітряна оборона Києва знову намагалася відбити удари, використовуючи дорогі ракети 3М22 "Циркон" та інші нестандартні системи озброєння.

Загалом 17 листопада 2024 р. для ППО України був один із найсерйозніших викликів за весь час повномасштабної війни. І якби в розпорядженні Повітряних сил ЗСУ було б більше західного зразка засобів малого, середнього та великого радіусу дії, то й ефект був би менш руйнівним.

Питання постачання Україні систем протиповітряної оборони різних типів знову стає предметом обговорення.