"Ми прийняли факт, що ця війна стосується бідних": військовий про занепад українців | FaceNews.ua: новини України

Найжахливіше, що майже всі ми примирилися з цією реальністю: багатії та впливові особи ухиляються від участі у війні, тоді як бідні змушені нести весь тягар.

На мою думку, у суспільстві немає значного опору щодо поточного стану речей на публічному рівні. Основна реакція зводиться до того, що менш захищені верстви населення тихо відступають, залишають країну або просто повертаються додому в стані бездіяльності, не вимагаючи від правлячого класу навіть ілюзії самопожертви та служіння.

Більше того, якщо про таке я згадую, то стикаюся з звинуваченнями у "популізмі" в гіршому випадку, в кращому -- з тезою "так було завжди, це природній порядок речей".

Проте це аж ніяк не природній порядок речей!

Навпаки, складно уявити собі щось більш неприроднє. Коли більш спритні, здібні, освічені, популярні насправді використовують свої оці сильні сторони для того, щоб бути від війни подалі, щоб слати замість себе у пекло окопів когось менш обдарованого.

Однак так було не завжди! Зазвичай все було навпаки.

Відбулася деяка деградація. На початку минулого століття представники монарших родин, ризикуючи життям, служили на фронті або працювали в госпіталях, часто виконуючи звичайні обов'язки.

Навіть про імітацію зараз здебільшого не переймаються. Злочинний, неприродній і програшний порядок речей вважається природнім і раціональним.

Справжня жертовність не цінується, бо в ній не вбачається потреби, бо це -- нібито примха, фантазія і "популізм", а не віками вивірений алгоритм боротьби. Тому нечисленних лідерів, хто самовіддано працює і здійснює подвиги, з легкістю мішають з лайном -- з багатими та високопоставленими ухилянтами.

З цієї фундаментальної аморальності випливає усе інше: і рабська безправність солдата, і необмежена тиранія дурнів на керівних посадах, і повна відстороненність у тилу навіть тих, хто за посадою мав би працювати з повною віддачею на забезпечення фронту (не кажчи вже про усіх інших); і виправдання ухилянтів і утікачів. Все це зло, рясно посіяне, проростає зараз провалами фронтів, втратами людей, за що ще ніхто до сих пір не відповів. Бо це ж не злочин, а "природній порядок", бо "коли ж було по-іншому?".