Чому Україна завдає ударів по російських нафтобазах: експерт пояснив мету та можливі результати

Руйнування резервуарів для нафти може стати для Росії набагато більш критичним і безвихідним, ніж інші спроби вплинути на її військово-політичний режим.

Військово-політичний аналітик групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко роз'яснив, чому Україна після ефективних ударів по російських нафтопереробних заводах тепер спрямувала свою увагу на нафтобази. Про це повідомляє ТСН з посиланням на Контракти.UA.

Про це Коваленко повідомив на своїй сторінці у Facebook.

Експерт зазначив, що з кінця 2023 року почалися регулярні атаки на російські нафтопереробні заводи. Це спричиняло їх тимчасове зупинення та ремонтні роботи, проте згодом вони відновлювали свою діяльність.

"Коваленко зазначив, що нафтопереробний завод можна порівняти з невеликим містом. Для того, щоб вивести його з ладу на тривалий період, потрібен засіб ураження значно потужніший за дрон з бойовою частиною вагою 30 кг вибухової речовини. Такий дрон може тимчасово зупинити роботу НПЗ, але не призведе до його довготривалої паралізації. На відміну від цього, нафтобази є зовсім іншою справою."

Він зазначив, що чимало російських нафтобаз знаходяться в зоні дії українських дронів-камікадзе, які мають дальність польоту до 2500 км. Таких нафтобаз налічується сотні - від малих до великих. Проте основним фактором є не кількість самих нафтобаз, а кількість резервуарів, які вони використовують. До початку атак їх було понад 2500.

"Суть у тому, що в Росії обмежена кількість резервуарів, відновлення яких або будівництво нових навіть після ураження звичайним дроном-камікадзе займає набагато більше часу, ніж відновлення після аналогічного удару по нафтопереробному заводу. Але найважливіше те, що кількість цих резервуарів у міру завдавання ударів зменшується і зменшується. Причому ефект від таких акцій значно болючіший, ніж від ударів по НПЗ", - пояснив аналітик.

Один із наслідків ударів по російських нафтобазах, на який звернув увагу Коваленко, полягає у підвищенні коефіцієнта корисної дії.

"Приміром, на нафтовий комплекс, де розташовано 20-30 резервуарів, направляються 10 дронів-камікадзе. Хай навіть дев'ять із них знищать засоби протиповітряної оборони, один все одно досягне мети і знищить резервуар. Це призведе до загоряння сусідніх резервуарів, яке може поширитися на весь комплекс. У Пролетарську ми спостерігали такий сценарій розвитку подій", - відзначив експерт.

Інший ключовий момент - вплив на фронтові дії, оскільки знищення нафтобаз у ворога спричинить труднощі з постачанням пально-мастильних матеріалів.

"Уявімо (виключно гіпотетично), що в радіусі 2500 км в окупаційних військ не залишиться функціонуючих нафтобаз? Яким буде плече підвезення ПММ у такій ситуації? Скільки часу займатиме забезпечення угруповання РОВ понад 550 тисяч особового складу?"

Третій аспект стосується видобутку нафти. Росія не може припинити цей процес на більшості своїх нафтових свердловин. Наприклад, експерт зазначив у звіті "Роснедра" за 2019 рік, що з 2700 родовищ, які мають сумарні запаси у 28,9 млрд тонн нафти, 600 родовищ є економічно невигідними для розробки. Обсяг нафти на цих збиткових родовищах складає 5,7 млрд тонн.

А тепер найважливіше. Якщо на існуючих, здебільшого майже виснажених родовищах припинити видобуток нафти, їх уже не буде можливо відновити через деякий час. Майже всі нафтові родовища Росії знаходяться в безвихідній ситуації - видобувай до останньої краплі, іншого варіанту немає. Навіть коли ціна на барель нафти знизилася нижче 30 доларів, російські родовища продовжували видобувати нафту собі на збиток і накопичувати її на нафтобазах в очікуванні кращих часів, - пояснив Коваленко.

Він висловив припущення, що може виникнути сценарій, при якому Росія втратить можливість продавати нафту і не матиме де її зберігати, оскільки нафтобази будуть відсутні. Руйнування резервуарів, яких у РФ обмежена кількість, може призвести Москву до нафтового краху: коли не лише не буде місць для зберігання, але й постане гостре питання: що робити з видобутою нафтою? Виливати її в поле?

"Напади на, здавалося б, пересічні об'єкти - нафтобази, а не на системи ППО, штаби чи склади з боєприпасами, виявляються для Росії значно болючішими та безвихідними, ніж інші спроби тиснути на воєнно-політичний режим РФ," - підсумував експерт.