Коротко про "Стратегію тріумфу"

Цей план - спосіб підштовхнути наших партнерів до більш сильних рішень і рішучих дій, до формування спільної стратегії дій, яка має посилити наші позиції, і примусити росію до переговорів. Це план силового примусу росії до миру, і силового стримування росії, щоб вона не розпочала проти нас нової війни. Це намагання зламати негативні інерційні тенденції, які виникли і в ситуації на фронті, і в політико-дипломатичному процесі навколо війни між росією і Україною. Наскільки вдасться реалізувати цей план - вирішальною мірою залежить від наших партнерів, а також від результатів виборів у США.

Щодо змісту Плану, який презентував Президент Зеленський у Верховній Раді, то більшість його пунктів я прогнозував ще місяць тому, і не тому, що я такий гарний прогнозист, чи мав якісь інсайди (жодних інсайдів у мене не було) а тому, що була зрозумілою загальна логіка наших пропозицій, та їх потенційний зміст.

Тому, не варто було чекати якихось сенсацій в цьому плані. Суть цього плану в його системності, комплексності і певному максималізмі. А вигадати щось надзвичайне, якусь диво-зброю, чи сенсаційний рецепт завершення війни, що кардинально змінить ситуацію, просто неможливо.

Кожен пункт цього Плану має свої функціональне навантаження, свою мету, але вони мають і спільний політичний підхід - це стратегія силового тиску на росію.

Основна ідея першого пункту полягає в запрошенні України до НАТО під час війни. Це не означає, що членство в Альянсі відбудеться вже зараз. Головною метою цього підходу є надіслати рішучий сигнал Путіну від країн НАТО, що Україна стане частиною Альянсу, і що питання її членства не підлягає обговоренню з російською стороною. Натомість, це має стати інструментом для політичного тиску на Кремль.

Відверто кажучи, наразі я не спостерігаю активної готовності наших партнерів, зокрема Адміністрації Байдена, швидко реагувати на цю пропозицію. Проте, їм все ж доведеться підняти це питання, особливо в рамках майбутніх переговорів щодо завершення конфлікту.

Другий аспект полягає в перенесенні бойових дій на територію Росії, з метою підвищити витрати війни для російської сторони та примусити її до переговорів для завершення конфлікту. Це справді є ключовим засобом тиску на Росію, проте для реалізації цієї стратегії необхідні додаткові та спеціалізовані ресурси.

Третій аспект - найзагадковіший та найцікавіший - стосується силового стримування Росії через розміщення на нашій території потужних неядерних військових ресурсів. Цей пункт виявився несподіваним навіть для мене. Що саме може включати в себе цей підхід, краще за все зможуть пояснити військові фахівці. Мені спадає на думку, як Росія реагувала на розгортання американських протиракетних баз у Східній Європі з певним роздратуванням.

Якщо мова йде про можливе розміщення військових баз НАТО або США, а також інших західних союзників на українській території, це, швидше за все, стосується повоєнного часу і слугуватиме засобом стримування агресії з боку Росії. Окрім того, для встановлення іноземних військових баз в Україні знадобляться зміни до Конституції, що наразі неможливо через дію закону про воєнний стан у країні.

Четвертий аспект стосується економічної співпраці з нашими союзниками. Україна запрошує Сполучені Штати Америки, а також визначених партнерів, включаючи Європейський Союз, до укладення спеціальної угоди. Ця угода передбачатиме спільний захист критично важливих ресурсів в Україні, а також спільні інвестиції та оптимальне використання економічного потенціалу.

По суті йдеться про те, що така взаємодія має стати матеріальною і економічною базою європейської і євроатлантичної інтеграції України, а також інструментом матеріально-ресурсного заохочування наших партнерів для підтримки інтеграції України в західний світ, і для більш надійного забезпечення нашої безпеки (щоб вони захищали в Україні і свій економічний інтерес). Також мені здається, що цей пункт особливо призначений для Трампа, який завжди думає про гроші та бізнес-інтереси.

П'ятий пункт, що стосується заміни американських військ в Європі українськими, є водночас парадоксальним, вражаючим та амбітним. Він став несподіваним поворотом подій. На перший погляд, це може виглядати як щось з області фантазії. Проте, насправді, цей пункт також стосується мотивації наших міжнародних партнерів. Це пропозиція, яка може зацікавити Трампа (адже чимало його прихильників виступають за виведення американських військ з Європи), а також європейських країн, які бояться втратити американську підтримку і безпекову гарантію. Ця ідея є творчим розвитком думки Бориса Джонсона, висловленої ним влітку в "Дейлі мейл".

Цитую Бориса Джонсона: "В українських Збройних силах служить понад мільйон осіб. Вони вже успішно освоїли роботу з технікою НАТО і є найефективнішою силою у світі в боротьбі з Росією. Коли війна закінчиться, не буде жодних причин, чому українські військові не могли б замінити частину з 70 000 американських військовослужбовців, які досі знаходяться в Європі. Це дозволило б Трампу зекономити гроші, повернувши американських солдат додому, а також спонукало б європейські країни більше інвестувати у власну оборону, що є однією з його головних цілей".

Якою може бути реакція наших партнерів на цей план?

Потрібно підходити до ситуації з реалістичним поглядом. Реакція, яку ми отримаємо, навряд чи буде однозначною, адже не слід очікувати простої відповіді "так" чи "ні". Деякі рішення можуть бути відкладені на невизначений час, зокрема стосовно дальнобійної зброї та запрошення до НАТО. Щодо окремих ініціатив, ми можемо отримати позитивні зворотні зв'язки вже найближчим часом, для інших відповідей доведеться почекати до виборів у США, а деякі питання можуть бути вирішені лише наступного року або ж після завершення нинішнього конфлікту. Деякі з наших пропозицій викликають у партнерів психологічний бар'єр, і між ними ще не досягнуто згоди.

Зеленський — справжній максималіст. Він навмисно підвищує наші політичні вимоги, усвідомлюючи, що миттєвих результатів не варто очікувати. За два з половиною роки війни він вже звик до того, що спершу може почути "ні", потім "ми обміркуємо" і зрештою — "так".

Однак початковим етапом є те, що нашим партнерам слід надати чітке рішення, а потім безперервно наполягати на його реалізації. Саме така стратегія в основному показує свою ефективність протягом всього періоду активних бойових дій.