Володимир Думка, Дмитро Арсеньєв та Олександр Федорів. Печальний вівторок у Львові.

Політика

Захисників Дмитра Арсеньєва та Володимира Думку поховають на Личаківському кладовищі, на секції, відведеній для новітніх Героїв, а Олександра Федоріва - на ділянці поховань номер 79.

Цю інформацію надає пресслужба Львівської міської ради, повідомляє DailyLviv.com.

У вівторок, 12 листопада, Львів проведе в останню путь військовослужбовців Володимира Думку, Дмитра Арсеньєва та Олександра Федоріва, які боролись за свободу України проти російських загарбників. Міська рада закликає жителів та гостей міста взяти участь у церемонії прощання і в цей час утриматися від святкувань та розважальних подій.

Церемонія поховання воїнів стартує о 11:00 в Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Після цього, приблизно о 11:30, відбудеться загальноміське прощання на площі Ринок.

Володимир Думка (11.03.1992-01.07.2024). Львів'янин.

Я навчався в середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №20 у Львові, після чого продовжив освіту в ліцеї №75, названому на честь Лесі Українки, під егідою Львівської міської ради. Далі моїм навчанням став Львівський фаховий коледж харчових технологій та бізнесу, який є частиною Національного університету харчових технологій.

Служив у строковій армії в 11-й зенітно-ракетній бригаді, розташованій у Шепетівці на Хмельниччині, а пізніше продовжив службу в 540-му зенітному ракетному полку Львова, що носить ім'я гетьмана Івана Виговського.

По закінченні навчання він знайшов роботу в приватному підприємстві "Єврофлекс". У вільний час його хобі складали комп'ютерні ігри. Як зазначали його близькі, він був надзвичайно чуйною та доброю особистістю, справжньою душею компанії.

З моменту початку масштабного вторгнення Російської Федерації він вирішив стати на захист своєї країни, приєднавшись до 3-ї окремої штурмової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Після завершення навчання він брав участь у виконанні бойових місій на території Харківської та Луганської областей.

У Володимира Думки залишилися мама, брат, братова та тітка.

Дмитро Арсеньєв (30 липня 1975 - 5 листопада 2024) народився в Коломиї, що в Івано-Франківській області. Пізніше його родина переїхала до Іршави в Закарпатті.

Навчався в Іршавській школі з загальною середньою освітою І-ІІІ ступенів №2. Після цього отримав професійну освіту в Свалявському технічному коледжі Національного університету харчових технологій, де спеціалізувався на "Експлуатації та ремонті обладнання харчових виробництв". Завершив своє навчання, здобувши диплом магістра за напрямом "Інженерне матеріалознавство" в Національному університеті "Львівська політехніка".

Останнім часом я займався діяльністю в товаристві з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "НАК". Я є великим фанатом рок-музики 90-х, а близькі кажуть, що вмію робити багато речей самостійно і завжди готовий прийти на допомогу друзям та родині.

З моменту початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації, він приєднався до 24-ї окремої механізованої бригади, названої на честь короля Данила. Пізніше він виконував бойові завдання в складі 116-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Дмитра Арсеньєва є мама, дружина, двоє дітей та численна родина.

Олександр Федорів (31.03.1987-10.11.2024). Уродженець міста Збараж Тернопільської області.

Навчання розпочалося в Збаразькому ліцеї №2, названому на честь Івана Франка, що належить до Збаразької міської ради в Тернопільській області. Після цього я продовжив навчання у Львівському ліцеї з поглибленою військово-фізичною підготовкою, який носить ім'я Героїв Крут, що є комунальним закладом Львівської обласної ради. Вищу освіту спочатку отримав у Військовій академії в Одесі, а згодом продовжив навчання в Національній академії сухопутних військ, яка названа на честь гетьмана Петра Сагайдачного.

У 2004 році склав присягу на вірність народу України. Спершу проходив службу на посаді командира взводу-інструктора з водіння (БМП) у Старичах, згодом обійняв посаду курсового офіцера. З 2012 до 2014 року працював офіцером зі стройової частини у НАСВ ім. гетьмана Петра Сагайдачного.

Протягом 2014-2016 років брав участь у виконанні бойових завдань в зоні антитерористичної операції, служачи в 42-му батальйоні 57-ї окремої мотопіхотної бригади, що носить ім'я кошового отамана Костя Гордієнка, під керівництвом оперативного командування "Південь" Збройних Сил України.

У 2019 році він знову приєднався до академії, зайнявши посаду старшого викладача на кафедрі тактики факультету бойового застосування військ. У вільні години його захоплення полягало в ремонті автомобілів, і він мріяв створити власну станцію технічного обслуговування. Як зазначали його близькі, він був надзвичайно справедливим, принциповим і вимогливим.

У Олександра Федоріва є батько, дружина, восьмирічна донечка та сестра.