Сотні мільярдів гривень на модернізацію виробничих потужностей та авансові платежі на боєприпаси, які фронт досі не отримав.
Сьогодні українська артилерія в основному використовує 155 мм гармати, зокрема вітчизняні "Богдани" та іноземні системи, такі як "Цезар", "Краб" і М777. Крім того, в арсеналі є значна кількість радянських 122 мм гармат, як самохідних (2С1 "Гвоздика"), так і буксованих (Д-30). Обидві ці артилерійські системи були розроблені в радянські часи, але нині в Україні налагоджено виробництво стволів та запасних частин, що дозволяє утримувати в бойовій готовності значну кількість цих гармат. Попит на 122 мм боєприпаси залишається надзвичайно високим, адже необхідні сотні тисяч снарядів щомісяця.
14 лютого 2024 року, в День святого Валентина, Міністерство оборони України, представлене директоркою "Агенції оборонних закупівель" Мариною Безруковою, укладає угоду з державним підприємством Міністерства стратегічних галузей промисловості "Павлоградський хімічний завод" на постачання 250 тисяч артилерійських снарядів калібру 122 мм. Менше ніж через місяць "Агенція" перераховує підприємству 9,5 мільярдів гривень. Постачання планувалося розпочати вже в липні цього року. Однак влітку спалахнув скандал: армія не отримала жодного боєприпасу калібру 122 мм. Договір було розірвано, а багатомільярдний аванс, на щастя, повернуто. Виходить, майже півроку "Агенція оборонних закупівель" і "Павлоградський хімічний завод" замість артилерійських пострілів постачали лише порожні обіцянки, зберігаючи кошти на банківських рахунках. Хоча б добре, що гроші не були вкрадені.
Ось що розповіла Марина Безрукова в нещодавньому інтерв'ю для "Української правди": "На момент підписання угоди я була директором Агенції лише два тижні. Я виступала проти цих угод, вважаючи, що необхідно шукати альтернативи. Було очевидно, що існують ризики зриву. Проте в той час ми дійсно не мали стабільних джерел постачання боєприпасів за прийнятними цінами."
Причини, чому Безрукова погодилася на підписання цих угод, залишаються незрозумілими, хоча журналісти вже виявили, що серед них були також дефіцитні 152 мм снаряди для радянської артилерії, а також 82 мм та 120 мм мінометні постріли. "Агенція оборонних закупівель" повинна була ретельно перевірити можливості Павлоградського заводу щодо своєчасного виготовлення цих боєприпасів у необхідних обсягах.
Але більше запитань виникає до самого Мінстратегпрому, очолюваного на той час Олександром Камишіним (зараз радник Президента України зі стратегічних питань), а сьогодні -- Германом Сметаніним (донедавна керував концерном "Українська оборонна промисловість").
Мінстратегпром має координувати та контролювати виробництво військової техніки та боєприпасів для фронту. Але окрім координації, це Міністерство ще повинно інвестувати кошти у виробництво -- і контролювати, щоб ці кошти витрачалися відповідними державними підприємствами ефективно. Відповідно до законів України "Про державний бюджет" на 2022, 2023 та 2024-й роки, Мінстратегпром витратив на "нарощування наявних виробничих потужностей для виготовлення продукції оборонного призначення" майже 55 мільярдів гривень.ктивно. Левова частина цих грошей пішла на "Павлоградський хімічний завод" та ще один державний завод -- "Артем", які мали на третьому році повномаштабної війни постачати щомісячно в армію сотні тисяч артилерійських та мінометних пострілів...
