Євроінтеграція: які поправки необхідно внести до Конституції для приєднання до Європейського Союзу.

Зміни до Конституції стануть необхідним заходом, адже чинні положення не враховують можливість інтеграції норм права Європейського Союзу в Україні, зокрема, автоматичного впровадження рішень Суду ЄС.

Цю інформацію не раз озвучувала віцепрем'єрка з питань євроінтеграції та міністр юстиції Ольга Стефанішина.

За її словами, внесення таких змін не обов'язково має чекати на завершення переговорів про вступ.

"Можливо, що ці конституційні зміни вступлять у силу паралельно з отриманням членства в Європейському Союзі. Проте підготовку слід розпочати вже тепер, щоб забезпечити готовність нашої правової системи до цього етапу," - зазначила Стефанішина.

Процес інтеграції до Європейського Союзу зазвичай передбачає, що країни-учасники повинні здійснити певні поправки до своїх конституцій, проте ці зміни мають свої межі.

Встановлені механізми захисту національних прав. Наприклад, стаття 4 Договору про Європейський Союз зобов'язує ЄС враховувати основні функції держав-членів, такі як забезпечення територіальної цілісності, підтримання правопорядку і гарантування національної безпеки. Це означає, що існують конституційні обмеження, які Євросоюз повинен враховувати. Таким чином, це зміцнює розмежування між юрисдикцією ЄС і національним суверенітетом, - зазначив експерт з права ЄС, викладач Навчально-наукового інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка Богдан Веселовський у своїй статті для "Європейської правди".

На його думку, особливо чітке розмежування повноважень спостерігається в таких галузях, як зовнішня політика, оборона та кримінальне право. У багатьох випадках національні конституції встановлюють жорсткі процедури затвердження угод, що стосуються повноважень Європейського Союзу та його функціонування. Для їхнього затвердження може знадобитися проведення референдуму або дотримання особливих процедур голосування в національному парламенті.

Для того, щоб Конституція України відповідала вимогам ЄС, перш за все, необхідно визначити механізми впровадження європейських норм у національне законодавство. Україна повинна визнати верховенство права ЄС, а також можливість автоматичного застосування актів Євросоюзу без необхідності додаткового законодавчого врегулювання. Сучасна Конституція, яка закріплює пріоритет національних норм, потребує змін, щоб забезпечити гармонізацію правової системи з європейськими стандартами.

"Деякі статті, зокрема 8, 9, 19, а також розділ, що стосується судочинства, потребують певних коректив. Стаття 8, що закріплює принцип верховенства Конституції, наразі встановлює, що Конституція України має найвищу юридичну силу і її положення є нормами прямої дії. Однак для успішної інтеграції в правову систему Європейського Союзу важливо визнати верховенство права ЄС, яке також є прямодіючим", - підкреслює Веселовський.

За його словами, це стане основою для уникнення правових конфліктів між конституційними нормами України та зобов'язаннями перед ЄС.

Якщо не здійснити поправки до Конституції, в майбутньому виникнуть правові суперечності.

Експерт підкреслює, що "Стаття 9, яка визначає порядок інтеграції міжнародних угод у національне законодавство, потребує уточнень. Для того щоб відповідати вимогам Європейського Союзу, слід закріпити пріоритет норм ЄС над національними законами в разі виникнення конфліктів. Це забезпечить безперешкодне виконання норм європейського законодавства без потреби в додатковій імплементації, що, в свою чергу, підвищить стабільність правового середовища."

А стаття 19, додає він, вимагає від державних органів діяти виключно на підставі Конституції та законів України. Для повноцінного впровадження європейського права необхідно додати положення, яке зобов'язуватиме органи державної влади враховувати також і право ЄС.

Веселовський констатує, що окремої уваги потребують і статті, що регулюють судочинство в Україні, адже важливо узгодити їх із можливістю визнання юрисдикції Суду ЄС у правовій системі України.

"Наразі українська судова система, зокрема Конституція, закріплює виключне право на здійснення правосуддя українськими судами, що може створити бар'єри для передачі справ до Суду ЄС. Необхідно передбачити зміни, які дозволять українським судам передавати справи на розгляд Суду ЄС для отримання попередніх рішень у питаннях права Євросоюзу та визнати обов'язковість його рішень у відповідних сферах", - пояснює він.

Експерт також звертає увагу на те, що внесення змін до Конституції стане можливим лише після завершення чи припинення правового режиму воєнного стану. Тільки після завершення бойових дій з російським агресором відкриється можливість для глибинних конституційних реформ, які забезпечать повну відповідність нашого основного закону європейським стандартам.

Інші держави, які приєднувалися до Європейського Союзу, теж зіштовхнулися з аналогічними труднощами. Деякі країни коригували свої конституції під час переговорного процесу щодо вступу, тоді як інші здійснювали зміни вже після офіційного приєднання.

Одним з яскравих прикладів є Хорватія, яка внесла зміни до своєї Конституції ще до завершення переговорного процесу, щоб спростити інтеграцію та майбутнє впровадження європейських стандартів в національне законодавство. Країна доповнила основний закон кількома статтями, що визнають право Європейського Союзу на виконання відповідних функцій на її території, що суттєво сприяло більш швидкому вступу до ЄС. Чехія також додала до своєї Конституції норму, яка дозволяє передачу частини суверенітету ЄС, тоді як Угорщина внесла зміни вже після завершення переговорів. Польща ж змогла обійтися без конституційних змін, спираючись на існуючу статтю, яка дає змогу передавати суверенні повноваження міжнародним організаціям. У той же час Болгарія стикається з правовими труднощами, пов'язаними з адаптацією європейських норм у своє законодавство без чіткої конституційної основи.

Тим часом деякі старіші члени ЄС, такі як Франція та Німеччина, адаптували свої конституції до нових вимог, створюючи баланс між національним суверенітетом і правами ЄС. Вони зберегли право оскаржувати європейські закони, якщо вони суперечать національним принципам, зокрема й у питаннях національної безпеки чи демократичного врядування.