Напівголодне існування та сліпа віра: які мотиви змушують військових Північної Кореї вирушати до України?

Журнал WSJ провів інтерв'ю з кількома екс-військовими, що знайшли притулок у Південній Кореї, та розкрив причини, які спонукали їхніх співвітчизників до подібних дій.

Військові Північної Кореї, яких відправили воювати на російському боці в Україну, навряд чи були проти такого рішення їхнього командування, адже часто живуть в надто поганих умовах вдома і це їхній шанс втекти, розповів молодий кореєць Рю Сон Хеон, який у 2019 році перетнув демілітаризовану зону та втік до Південної Кореї.

Коментуючи ситуацію, чоловік зазначив у The Wall Street Journal, що ще кілька років тому він належав до тих, кого сьогодні мобілізували на фронт. Тоді він був молодим, спраглим до життя і не мав жодного уявлення про зовнішні реалії. Спогади про рідний дім викликають у нього відчуття холоду, а куштування рису, змішаного з кукурудзою, супроводжується думками про те, як м'ясо було справжнім святом.

"Якби тоді йому дали наказ воювати, нині 28-річний Рю дав би рішучу відповідь: "Дякую". Його аргументація: "Хіба хоча б їжа не стане кращою?", - зазначає видання.

І хоча група північнокорейських військових навряд чи вплине на перебіг війни, їхня рішучість до боїв далеко від дому та за незнайому справу викликає у багатьох різні запитання.

За свідченнями колишніх солдатів Північної Кореї, майже всі військові, які були відправлені до Росії, включаючи бійців спецназу, мали схожі мотиви. З раннього віку їх навчали жертвувати всім заради верховного лідера та демонструвати свою вірність режиму. Навіть якщо це вимагало ризикувати власним життям. Військова служба сприймається ними як шанс здобути фінансову винагороду та визнання для режиму Кім Чен Ина. Тих, хто повернеться додому, вважатимуть героями.

"Північнокорейські солдати переконані, що вони повинні зробити все для Кіма", - сказав Рю.

Відзначаючи свою думку, колишній полковник американського спецназу Девід Максвелл зазначив, що, незважаючи на назву, північнокорейський спецназу не має достатнього рівня підготовки. Багато з військовослужбовців Північної Кореї, включаючи спецпідрозділи, часто залучаються до сільськогосподарських або будівельних завдань.

"Навчання сил спеціального призначення Північної Кореї націлене на виховання високодисциплінованих солдатів із надзвичайною лояльністю, які часто готові йти на екстремальний ризик із обмеженим обладнанням", - зазначив Максвелл.

Очікується, що військовослужбовцям, відправленим до Росії, щомісяця виплачуватимуть близько 2000 доларів США, більшість яких забиратиме режим. Тим не менше, це приголомшлива сума для КНДР, оскільки більшість країни живе на щомісячний заробіток у кілька доларів.

WSJ зазначає, що Північна Корея десятиліттями намагалася забезпечити достатньо продовольства для свого населення через міжнародну ізоляцію та економічну безгосподарність, що посилювалася природними катаклізмами. Згідно зі звітом Всесвітньої продовольчої програми, близько 45% 26-мільйонного населення Північної Кореї недоїдає. Навіть військові, які є привілейованою частиною суспільства, відчувають хронічну нестачу продовольства.

Тим не менше спецназ займає особливе місце на вершині північнокорейської армії. Їх годують краще, ніж інші загони, вони мають більш інтенсивну військову підготовку.

Перебіжчик Лі Хен Син колись служив в елітному підрозділі спецназу Північної Кореї "Штормовий корпус", перш ніж втекти з країни приблизно десять років тому. На додачу до військових навчань Лі, якому зараз 39, пригадав, що відвідував щоденні ідеологічні тренування, де запам'ятовував накази Кіма та повторював свою готовність померти за верховного лідера -- ця практика, безсумнівно, продовжується для тих, кого відправляють до Росії.

"Їх можуть принести в жертву, не справляючи значного впливу на хід війни. Проте вони ніколи не посміли б поставити під сумнів наказ свого лідера вирушити до Росії," - підкреслив він.

Незважаючи на те, що Північна Корея регулярно демонструє вражаючу військову техніку під час яскравих парадів, включаючи нові танки, артилерійські ракети та безпілотники, існує ймовірність, що ці системи не інтегровані на рівні бойових підрозділів. Державі бракує фінансових ресурсів для належного оснащення своєї армії такою дорогою технікою.

Північнокорейців у Росії навчили приблизно 100 основним військовим термінам російською мовою, але навряд чи їх забезпечать сучасним обладнанням.

Проте багато солдатів Північної Кореї вважали б, що ризик того вартий. Ті, хто знає про північнокорейських пілотів, які брали участь у повітряних боях проти американських літаків під час в'єтнамської війни, розуміють, що служба за кордоном підвищує репутацію військового. Так вважає Сім Джу Іль, який протягом тридцяти років був офіцером армії Північної Кореї, перш ніж у 1998 році втекти до Південної Кореї.

Тоді пілотам, які повернулися з В'єтнаму, присвоїли старші офіцерські звання. Навіть дружини пілотів, які загинули на полі бою, отримали підвищений статус Робітничої партії, що дало їм доступ до престижної роботи.

Кім Сім має намір подолати сліпу відданість режиму, вирушивши на українську лінію фронту. Він зазначає, що близько 300 інших колишніх військових Північної Кореї також прагнуть поїхати в Україну, щоб брати участь у бойових діях і створити "психологічний дискомфорт", передаючи повідомлення північнокорейським солдатам з метою переконати їх здаватися або дезертувати.

"Я бажаю, щоб вони усвідомили, що стали жертвами обману. Немає сенсу жертвувати своїм життям через їхню вірність," - висловився Сім.