Перепис населення в Україні: яке відношення мають мобільні вишки і чи можна очікувати отримання інформації про картки?

Демографи кажуть - оцінити кількість населення можна повноцінно лише завдяки проведенню перепису у мирний час. Або ж при використанні інших джерел інформації, наприклад, даних від операторів мобільного зв'язку.

Чи справді це відповідає дійсності, і які сучасні методи оцінки чисельності населення використовують дослідники? Дізнайтеся в ексклюзивному матеріалі на TSN.UA.

Базовою інформацією про чисельність населення в Україні залишаються результати перепису населення, який відбувся 2001 РОКУ.

Цю інформацію в коментарі для ТСН.ua надав демограф Олександр Гладун.

"Завдання перепису охоплюють набагато більше, ніж просто визначення чисельності населення та його розподілу по території держави. Цей процес включає вивчення етнічних груп, мовних особливостей, складу сімей, рівня освіти, зайнятості, умов проживання, а також міграційної активності громадян та багато інших аспектів. Проте в умовах війни для нас особливо важливими залишаються оцінка чисельності та розміщення населення в Україні", - зазначає експерт з демографії.

Дослідник зазначає, що в умовах стабільності, після здійснення перепису населення, реалізується особлива процедура - "переміщення" інформації про чисельність та статево-віковий склад на 1 січня року, що найближчий до моменту перепису.

"Після цього від даних перепису щорічно здійснюються розрахунки чисельності та статево-вікової структури населення: беруться дані за 1 січня попереднього року, додається кількість новонароджених та віднімається кількість смертей, а також додається кількість прибулих і віднімається кількість вибулих за кордон протягом року і в результаті отримуються показники на 1 січня поточного року. Для оцінок по областях, районах, територіальних громадах, населених пунктах враховуються переміщення людей всередині країни. Така процедура здійснюється кожного року, у розрізі територій, статі, окремих вікових груп", - йдеться в повідомленні.

Олександр Гладун акцентує увагу на тому, що для ефективного планування розвитку територій це є надзвичайно суттєвим.

"На жаль, війна істотно спотворила нормальний процес обліку демографічних змін. Наразі Міністерство юстиції фіксує дані про народжуваність та смертність лише на територіях, контрольованих Україною. До цього додається значна еміграція українців за кордон, а також активні внутрішні переміщення населення. Це стосується як внутрішньо переміщених осіб, які залишили окуповані райони та зони бойових дій, так і інших громадян, які активно змінюють своє місце проживання в межах країни", - зазначено у повідомленні.

Ось чому, на думку демографа, важливо провести аналіз чисельності населення як на рівні держави, так і в контексті окремих регіонів.

"Через те, що повноцінний облік демографічних подій зруйновано, а міграція повністю не реєструється, застосовувати стандартні підходи, які зазвичай використовує демографічна статистика, у сучасних умовах є неможливим. У той же час дані по чисельності населення і його розміщенню, є вкрай важливим, передусім для військових та цивільних адміністрацій. Тому в умовах війни доводиться застосовувати інші підходи для отримання результату", - додано повідомленні.

Дослідник зазначає, що Інститут демографії та якості життя застосовує виключно демографічний метод, грунтуючись на експертних оцінках.

"Ми досліджуємо інформацію, що надходить з різноманітних джерел, стосовно демографічних тенденцій, таких як рівень народжуваності, смертності та міграції, а також дані від міжнародних організацій. На основі цього аналізу ми формуємо власні оцінки щодо розвитку демографічної ситуації в країні. Окремо прогнозуємо показники народжуваності, смертності та міграційні процеси. Використовуючи дані на початок 2022 року, ми моделюємо різні сценарії, що стосуються чисельності населення України в межах кордонів 1991 року", - зазначає науковець.

Альтернативний метод полягає в проведенні аналізу та створенні моделей на основі інших інформаційних джерел.

"Це можуть бути дані Пенсійного фонду, дані Міністерства освіти та науки про кількість школярів чи студентів вищих навчальних закладів, дані МОЗ з урахуванням пацієнтів лікарень, дані операторів мобільного зв'язку та інші дані з офіційних джерел та різних вибіркових обстежень. На базі різних моделей оцінюється чисельність населення України. Це так звана оцінка чисельності населення непрямими методами".

Науковець зауважує, що з використанням цього методу теж є певні проблеми. Наприклад, у разі використання даних мобільних операторів, виникає ситуація, що потрібно оцінити скільки номерів телефонів має одна людина.

"Це можна з'ясувати якщо проводити різні обстеження населення. Але ще є проблема з розташуванням вишок операторів мобільного зв'язку, яке повністю не відповідає адміністративному поділу країни - вишки можуть стояти на кордонах областей і розподілити таким чином людей дуже важко. А на рівнів районів - ця проблема є ще більше складнішою. Але тим не менш, в умовах війни маємо користуватися тим, що є", - йдеться в повідомленні.

Щодо намірів отримати дані про використання банківських карток, демограф відзначає, що це могло б суттєво сприяти дослідженням. Адже фінансові установи мають інформацію про місце проведення транзакцій, а також про стать та вік користувача картки.

Але тут теж є проблема - одна людина може мати декілька карток, причому у різних банках. Все це потрібно узгоджувати, порівнювати аби одну людину не порахувати двічі чи тричі. Потрібно аналізувати наскільки регулярно людина робить розрахунки карткою на даній території, бо громадяни у нас активно переміщуються - їздять у відрядження, відвідують родичів та можуть розраховуватися у різних населених пунктах. Проблем з цим чимало, але щодо банківських карток, то я хотів би заспокоїти українців: банки відмовилися надавати таку інформацію"

Науковець зазначає, що з демографічної перспективи, якщо б ця інформація була використана, то дослідників не цікавила б ані вартість покупки, ані ім'я особи — їх би цікавили лише факти постійного проживання людини на конкретній території, а також її вік і стать.

Представники фінансових установ відмовились розкривати цю інформацію, посилаючись на принципи банківської таємниці. На мою думку, це абсолютно виправдано, оскільки такі дії можуть спричинити серйозну негативну реакцію серед населення та підірвати довіру до банківської системи. Вважаю, що банки навряд чи погодяться ділитися даними про використання банківських карток, тому ми будемо покладатися на інформацію з інших джерел," - йдеться у заяві.

До речі, коли науковці використовують дані Пенсійного фонду чи Міносвіти, то запевняють, що прізвища людей їх не цікавлять, використовується лише узагальнена інформація про кількість осіб на певній території.

Раніше демограф пояснив, чому це надто складно зробити в сучасних умовах і де шукати вихід.