Продовження ігнорування з боку Заходу співпраці між Росією та Північною Кореєю може мати серйозні наслідки, які становлять загрозу для України.
Запобігти негативним наслідкам цього тандемного союзу з кожним днем стає дедалі важчою метою.
Актуальність теми відправлення північнокорейських військових до Росії знову зросла після того, як Путін запропонував Держдумі законопроєкт про ратифікацію угоди "про всебічне стратегічне партнерство" між РФ та КНДР. Згідно з четвертим пунктом цієї угоди, Північна Корея має можливість приєднатися до війни проти України на стороні Росії. Виникає запитання: які сили та ресурси КНДР здатна мобілізувати для підтримки агресора?
Докладніше про це - у матеріалі спільного проєкту OBOZ.UA та групи "Інформаційний спротив".
Якийсь час тому я розглядав можливі типи озброєнь, якими Північна Корея може допомогти Росії. Зрозуміло, йшлося не лише про боєприпаси, а й про техніку. Проте зараз дедалі частіше звучить побоювання вступу КНДР у війну проти України із застосуванням регулярних північнокорейських військ.
Війна в Україні стала наймасштабнішою на європейському континенті після Другої світової. Якщо до неї приєднаються північнокорейські війська, то це взагалі буде найбільший у сучасності конфлікт за безпрецедентністю залучених ресурсів. Сама коаліція Росії та КНДР, яка раніше викликала у міжнародної спільноти мляву і досить пасивну реакцію, може стати однією з найнебезпечніших на континенті.
Проте, якими саме підрозділами та в якій чисельності КНДР здатна надати підтримку Росії?
Інженерні команди
У червні цього року з'явилися повідомлення про те, що під час зустрічі з Кім Чен Ином Путін висловив бажання отримати інженерні війська. Як повідомляють журналісти, мова йшла про 3-4 інженерні бригади з наявних 22 у складі армії Північної Кореї. І, зізнаюся, ця інформація мене не вразила.
Річ у тому, що Росія на третій рік повномасштабної війни з Україною через високий рівень втрат має брак інженерних військ. По суті, це один із тих родів військ, втрати якого російська армія щомісяця насилу компенсує. Ці війська постійно супроводжують РОВ як у наступі, так і в обороні, тому їх важко переоцінити.
Інженерні бригади КНДР відрізняються великим досвідом будівництва фортифікаційних споруд, виконанням ремонтних робіт та іншим функціоналом. При цьому їм простіше давати накази за умов мовного бар'єра, пояснюючи спектр роботи у межах стандартних функцій.
Саме тому виникнення інженерних підрозділів у районі військових дій в Україні виглядало б абсолютно логічним. Однак, через шість місяців з моменту оголошення цієї інформації, їх досі не було видно. Принаймні, на даний момент.
Артилерійські системи
Цілком імовірно, що Росія може звернутися до Північної Кореї з проханням про відправлення артилерійських підрозділів. У складі сухопутних військ КНДР артилерія є однією з найкваліфікованіших і найпотужніших за своїм вогневим потенціалом.
Північнокорейські збройні сили містять різноманітні підрозділи, зокрема артилерійські корпуси, такі як Кандонзький артилерійський корпус та 602-й Артилерійський корпус. Піхотні та механізовані формування повністю укомплектовані всіма видами артилерійських систем. Загалом, армія КНДР налічує 30 артилерійських бригад, з яких 21 бригада спеціалізується на ствольній артилерії, а 9 бригад – на реактивних системах залпового вогню (РСЗВ).
Варто зазначити, що армія Північної Кореї володіє різноманітним спектром артилерійських систем, серед яких є як радянські (або російські) калібри, так і власні розробки, такі як 170-мм самохідна артилерійська установка М1978 "Коксан". Крім цього, північнокорейські збройні сили мають одну з найбільших у світі мінометних сил, яка в основному складається з 120-мм і 82-мм мінометів, а також включає 160-мм дивізійний міномет М-160.
Артилерійські підрозділи КНДР стали б серйозною проблемою для України, якби вони з'явилися в зоні бойових дій. Але на сьогодні жодна OSINT-група не підтверджує відправлення до Росії саме артилеристів. Нагадаю, що це не просто перекидання підрозділів, а й знарядь, а також боєкомплекту. Інакше кажучи, непомітно це здійснити неможливо.
Очевидно, що існує можливість направлення не лише артилеристів, але й постачання для них знарядь та боєприпасів з резервів РОВ. Проте, враховуючи поступово зростаючий дефіцит артилерійських засобів у Росії, це видається малоймовірним.
Піхотні та механізовані частини
На кордоні з Росією та Китаєм у КНДР розміщуються чотири піхотні корпуси - 8-й, 9-й, 10-й та 11-й, а також два механізовані - 108-й та 425-й. Якщо Пхеньян ухвалить рішення про перекидання в Росію додаткових сил і засобів, то цілком логічним буде здійснення найбільш оперативного перекидання підрозділів зі складу цих формувань.
Зрозуміло, що така передислокація супроводжуватиметься і перекиданням техніки, адже комплектувати ці підрозділи коштом РОВ в умовах гострого дефіциту механізованої компоненти також малоймовірно.
Не варто виключати й того факту, що ці підрозділи можуть бути розміщені в тиловій зоні тимчасово окупованих територій або прикордонної - для розвантаження російських підрозділів у Брянській, Курській та Бєлгородській областях РФ. В обох випадках ці формування дозволять зберігати присутність у тилу контролюючої компоненти з відправкою на лінію бойового зіткнення до того тилових підрозділів РОВ.
Для зазначених обмежених завдань їм дійсно не буде потрібно повноцінне оснащення технікою, оскільки їхня основна мета полягатиме в репресивному та контрольному функціонуванні.
ЗВИЧАЙНЕ М'ЯСО
Не варто виключати варіанта, що Кім Чен Ин може відправити в Росію просто м'ясо на забій. У разі дефіциту техніки режим Путіна намагається компенсувати механізовану компоненту людським ресурсом. Рекрутинг по всьому світу не дає бажаних результатів, а від низки найманців командування російських окупаційних військ не в захваті - особливо від вихідців з африканських країн.
Отже, 10 або 20 тисяч північнокорейців завжди знайдуть своє місце - якщо йдеться про їх використання в якості живої сили для атакуючих операцій.
Проте існує й інше питання: яким чином ця маса буде комунікувати? Взаємодія під час атак, особливо з командуванням та підрозділами, які залучені до операцій, є критично важливою. Мовний бар'єр може стати серйозною перешкодою, завдаючи значних проблем (і не вперше) північнокорейським інтернаціоналістам.
ВИСНОВКИ можуть бути переформульовані як "ПІДСУМКИ" або "ВИСНОВКИ ДОСЛІДЖЕННЯ".
Насправді, Путін нині не відмовився б від будь-якої підтримки з боку КНДР. Йому потрібні всі ресурси, які може надати Кім Чен Ин, або ті, що є у його розпорядженні, але за які російський лідер вимагатиме чималих компенсацій. Варто нагадати, що Пхеньян протягом усього цього часу постачав Москві боєприпаси посередньої якості, але за дуже завищеними цінами.
Що саме може побажати Кім Чен Ин у заміну своїм військовим підрозділам? Це питання викликає великий інтерес, адже йдеться не про "живу" валюту, дорогоцінні метали чи криптовалюти, а, скоріше, про технології, до яких Північна Корея раніше не мала доступу. Очевидно, що мова не йде про безпечні технології для зрошення сільських угідь чи підвищення врожайності, а про розробки, що стосуються створення смертоносної зброї, яка може становити серйозну загрозу для всього регіону.
Невизначеність та бездіяльність Заходу щодо тісної співпраці між Росією та КНДР протягом останніх десятиліть призвели до значних наслідків. Зокрема, ми стали свідками копіювання російських систем озброєнь, таких як ПТРК "Корнет", який трансформувався в північнокорейський Bulsae-5, а також ТРК "Точка-У", що отримав аналог KN-02 Toksa (Hwasong-11) і, згодом, KN-24. Це ж стосується 9М723 ОТРК "Іскандер", на основі якого був створений KN-23, що вже використовувався для обстрілів України. Цей розвиток свідчить про те, що обидві диктатури перейшли на новий, значно небезпечніший рівень співпраці, порівняно з тими подіями, які мали місце наприкінці 1980-х і на початку 1990-х років.
Подальше нехтування Заходом наростаючою небезпекою цього альянсу призведе до ще більш серйозних наслідків, які з кожним днем стають все важче запобігти.