"Виток у ракетному сховищі": історія загибелі російського підводного човна K-219 із ядерними боєприпасами.

У жовтні 1986 року, радянська підводна лодка K-219, оснащена балістичними ракетами, затонула приблизно за 1126 км від берегів Бермудських Островів внаслідок аварійної ситуації. В одній з її пускових шахт стався витік, що призвів до затікання морської води, яка почала змішуватися з ракетним паливом. Ця небезпечна комбінація тепла і газу виявилася фатальною, а реакція екіпажу була повільною.

Фокус здійснив переклад статті Брента М. Іствуда, фахівця з нових загроз і колишнього офіцера американської армії, який є автором книги "Люди, машини й дані: прогнози щодо майбутніх військових тенденцій". Внаслідок витоку в одній із ракетних труб морська вода з'єдналася з ракетним паливом, що призвело до вибуху і виникнення пожежі на борту.

K-219 почала тонути. Радянський корабель спробував врятувати підводний човен, витягнувши його в безпечне місце. Але це не спрацювало -- буксирний трос відірвався. Капітан підводного човна Ігор Британов вирішив покинути судно. Підводний човен пішов на дно океану, а ракети виявилися втраченими. Уся зустріч тривала три дні.

Адміністрація президента США Рональда Рейгана навіть висловила готовність надати допомогу СРСР. Американські чиновники зазначили, що представники Москви повідомили їм про трагедію в день її виникнення. Проте, на щастя, не було зафіксовано жодної радіоактивності або ядерного вибуху. Виживші моряки змогли вибратися, а капітан Брітанов став останнім, хто залишив підводний човен живим, відповідно до військово-морських традицій.

Представники Радянського Союзу висловлювали занепокоєння щодо можливого підняття американцями уламків підводного човна, що могло б призвести до витоку секретів його конструкції. Проте цього, на щастя, не сталося.

"Горбачов був стривожений, він усе ще був вражений чорнобильським інцидентом, який стався пів року тому, і не хотів, щоб його звинуватили в приховуванні загибелі атомного підводного човна", -- зазначає автор.

Горбачов і Рейган планували провести зустріч на найвищому рівні в Рейк'явіку, і лідер радянського Союзу не бажав ризикувати відносинами з США перед стартом переговорів про контроль над озброєннями.

Він не вважав, що цієї трагедії можна було уникнути й звинуватив капітана і команду в некомпетентності. Навіть вдався в питання, чи не проявили вони боягузтва і, чи не запанікували. Він також висловлювався про те, що американці могли якимось чином провести диверсію.

Головнокомандувач Військово-морського флоту СРСР, адмірал Володимир Чернавін, змушений був визнати свою відповідальність і надати особисті пояснення Горбачову щодо інциденту з підводним човном К-219.

У своєму детальному звіті для Політбюро він зазначив, що окремі елементи підводного човна перебували в задовільному стані, за винятком пошкодженої труби, з якої виходив дим. Проте, корпус не демонстрував ознак перегріву.

Підводний човен тонув повільно, на його огляд відправили спеціальну команду, намагалися з'ясувати суть проблеми, поки ще не було надто пізно. Адже цей човен ніс ядерні ракети.

Виявилося, що три відділення залишилися без вологи. У одному з них спостерігалася наявність шкідливих газів, а в іншому стався витік газу з системи вентиляції.

Адміралу Чернавіну здалося, що екіпаж припустився помилки, не перевіривши живлення підводного човна до того, як сталося коротке замикання, що спричинило пожежу. Команді не слід було вмикати водяну помпу у трубі, що протікає, не з'ясувавши стану електричної системи, підсумував він.

Горбачов був розлючений і засипав Чернавіна запитаннями про буксирний трос, що порвався. У К-219 були явні несправності, а екіпаж не відреагував належним чином на надзвичайну ситуацію. К-219 варто вважати одним із найгірших підводних човнів усіх часів, тому що виникла пожежа, а на борту перебували ядерні ракети.

До всього іншого, на думку Брента М. Іствуда, це один із найнебезпечніших підводних човнів, які коли-небудь плавали. Горбачов побоювався найгіршого і мав рацію, звинувачуючи екіпаж. Вони повільно відреагували на початковий витік і не перевірили систему електроживлення перед тим, як увімкнули помпу.

Їм слід було знати, що газ присутній і що використання електроенергії виявиться небезпечним. Це був один із найнебезпечніших випадків на морі за часів Холодної війни. Радянському Союзу й американцям пощастило, що не сталося гіршого.

Нагадаємо, що 9 жовтня була оприлюднена інформація про те, як американська підводний човен Georgia здійснила напад на військові установки хуситів.

Брент М. Іствуд — фахівець у сфері нових загроз та колишній військовослужбовець американської піхоти. Ви можете знайти його в соціальній мережі Х під ніком @BMEastwood.