Як організувати навчальний процес в укритті: уроки з Одеси.

Уряд активно підтримує школи у переході до очного навчання, якщо це можливо з огляду на безпекову ситуацію та наявність укриттів. Безумовно, там, де є реальна можливість, навчальний процес повинен відбуватися в класах. Війна завдає значних втрат нашій освіті, тому відновлення очного навчання є надзвичайно важливим. Однак рішення про перехід до офлайн-формату вимагає, щоб під час повітряних тривог, які іноді тривають протягом кількох годин, усі учні разом з викладачами переходили в укриття і, в ідеальному випадку, продовжували навчання там. Для Одеси, що постійно піддається обстрілам, це питання набуває особливої актуальності. Адже, окрім звичайного навчання в класах, школам необхідно знайти ефективні рішення для організації навчального процесу в укриттях.

Пам'ятаю, на одному професійному зібранні, де я була присутня, поважні спікери-експерти розповідали, як жваво та якісно можна проводити уроки в укриттях. Тоді одна з керівників шкіл прифронтової зони несміливо запитала, а чи були ці поважні люди хоч раз в укритті звичайної школи. І я їй аплодувала. Тому що не можна автоматично перенести досвід навчання офлайн на навчання в укриттях. Тут потрібні гнучкі рішення. На що варто звернути увагу? Поділюся досвідом одеських шкіл.

Передусім важливо звернути увагу на приміщення, де можуть бути створені укриття.

На цих зображеннях можна побачити типові приміщення, які зустрічаються в підвалах більшості шкіл, де, власне, і знаходяться захисні укриття.

Звісно, існують щасливі школи, які облаштували кілька кімнат у своїх підвалах для укриттів. Є й великі укриття на тисячу осіб у сучасних житлових комплексах, але їх не так багато, і зараз я не про них. А є затишні підвали старовинних одеських будинків, з величезними арками, що вражають своїми дореволюційними архітектурними рішеннями, які колись слугували для зберігання колекцій вина. Існують також підвальні укриття, схожі на справжні лабіринти. Є довгі проходи, що нагадують "панчохи". Хоча їхня форма різниться, спільне для багатьох — це просторий простір, де одночасно можуть розміститися 300-400-500 людей різного віку.

Коли я стикаюся з наріканнями на вчителів через "недостатню якість викладання в укриттях", мені справді хочеться, аби ці критики самі спробували провести заняття в таких умовах. Ми навіть можемо організувати детальне навчання, щоб ознайомити їх з усіма методами та стандартами для уроків.

Ні, навчальний процес не відбувається в маленьких приватних школах на 50 учнів. Він проходить у великих навчальних закладах, подібних до двох шкіл у Київському та Пересипському районах Одеси, де загальна кількість учнів наближається до 3000, а приблизно тисяча з них одночасно відвідує заняття. У величезному просторі, який неможливо поділити на ізольовані зони через вимоги безпеки. Спробуйте провести урок англійської мови поряд з хімією та алгеброю в укритті. І при цьому необхідно дати можливість дітям ставити запитання, слухати їх, коригувати, підтримувати та оцінювати. Напевно, всім зрозуміло, наскільки це складно. Тому уроки в нашому звичному розумінні в укритті просто не можливі.

Та чи означає це, що можна опустити руки, завести дітей у величезне приміщення й... нічого не робити? Декілька разів бачила подібне. Це небезпечно й загрожує не тільки головним болем від гармидеру, а й втратами в навчанні та небезпекою для життя та здоров'я дітей, які буквально стоятимуть на головах, якщо в них не буде цікавого заняття. І бажано -- корисного.

По-друге, необхідно грамотно розподілити зони в приміщенні укриття.

У цьому просторі повинні бути чітко окреслені зони для кожного класу. Деякі з наших навчальних закладів використовують переносні перегородки для фізичного розподілу території. Це створює певний психологічний комфорт, а також полегшує вчителеві спостереження за "своїми" учнями.

У кожній з таких тимчасових зон педагог взаємодіє з групою учнів або класом: ставить завдання та надає підтримку у їх виконанні. Зовні це може здаватися, що "вони просто півтори години читали, чи це навчання?", або "їм дали завдання, щоб діти працювали мовчки", або "психологиня проводила якийсь автотренінг, і вони майже заснули". Проте це лише поверхневе враження. Важливо усвідомити, що в даній ситуації найдоцільніше використовувати завдання та активності з мінімальним звуковим і мовним супроводом. Для молодших учнів це особливо складно, тому немає нічого поганого в тому, що "в третьому класі замість української мови малювали та розгадували кросворди", як зазначають батьки. Тематика малюнків і кросвордів повинна бути безпосередньо пов'язана з навчальним матеріалом, який вивчають діти. В укритті доцільно мати запаси паперу, альбоми, олівці та фломастери. Також, по можливості, можна зберігати іграшки та книги, які вчитель може тихо читати учням.

В укритті точно не мають проводити контрольні роботи. Навіть якщо вони давно заплановані вчителем і графіки горять. Принаймні треба максимально намагатися цього уникати. Діти не повинні писати на колінах у незручній позі.

Деякі школи, що мають маленьке за площею укриття, організовують навчання у дві зміни. І дуже важливо так вибудувати графік роботи цих змін, щоб вони, наскільки це можливо, не перетиналися в укритті. Отже, між закінченням уроків першої зміни та початком уроків другої потрібно передбачити паузу.

По-третє, важливо зазначити, що навчання без наявності укриттів є абсолютно неприйнятним, навіть якщо це підтверджується батьками.

Іще перед початком навчального року я отримувала від батьків і вчителів тривожні повідомлення про те, що їм незручно ходити до іншого закладу, де є укриття, й навчатися там у дві зміни. В нас, мовляв, є власна школа, дозвольте в ній навчатися навіть без прийнятого укриття. Бо десь, кажуть, проблему вирішили: зібрали з батьків заяви, що вони хочуть очного навчання у своїй школі, навіть якщо там немає укриття, й беруть на себе відповідальність за життя дітей. Тож і в Одесі, мовляв, дозвольте. Хочу сказати, що не вірю в те, що хтось при здоровому глузді зможе таке зробити -- вивести дітей на очне навчання без належного укриття. Сподіваюся, що дмухаю на холодне. Та якщо десь із батьків і вимагали заяви про те, що за відсутності укриття вони беруть на себе відповідальність за життя й безпеку їхніх дітей у стінах такої школи, хочу сказати, що це незаконно. Як і вимагати, щоб під час тривоги батьки забирали дітей додому. Зауважу, що написані батьками заяви ніяк не звільняють директора школи від кримінальної відповідальності, яка настане незалежно від того, чи трапилося щось, не дай Боже, чи про це просто стало відомо.

В Одесі жоден навчальний заклад комунальної форми власності не функціонує і не буде функціонувати без укриття. Батьки мають право подати заяву, але відповідь на неї надаватиметься відповідно до чинного законодавства.

У нашому місті існує кілька навчальних закладів, де, на жаль, неможливо створити укриття ані сьогодні, ані в найближчі десять років. У цих закладах просто відсутні відповідні умови. Ми ніколи не поставимо під загрозу життя дітей і працівників, відкриваючи ці школи для очних занять в умовах триваючої війни.

Ми всі розуміємо ризики життя в Україні поруч із таким сусідом. І що зараз ми навчаємо дітей в умовах, до яких ніхто з нас не був готовий і не навчався цього в педуніверситетах. Однак будь-які складні умови -- це не лише проблеми, а й поштовх до руху вперед. До пошуку нових рішень, ідей і досвіду. Що ми й робимо.