Листопад: пора шукати нові театральні вистави.

Куди ж вирушити і що дослідити, коли світло тане, а темрява огортає вже з раннього вечора? Шекспір і Оксана Забужко, Стефаник та новітні українські драматурги, жахи й театральні вистави з ляльками... Час купувати квитки?

Над написанням цієї статті мене спонукала нещодавня бесіда зі студентами мистецьких навчальних закладів Києва. Ми зустрілися на виставі, і під час обговорення дійшли до одного з найактуальніших запитів до "Театрального риболова" — що варто подивитися? Звичайно, у приватній розмові рекомендації можуть бути більш детальними. Але для формування загального уявлення необхідно мати певну інформацію для роздумів. Отже...

Звісно, якщо ви перший день листопада проводите в Миколаєві, й за пару-трійку місяців потурбувалися про квиточок, то ОДИНАДЦЯТА прем'єра за Шекспіром 2024 року - вам до п'ятничного вечора. Свій третій підхід до "Сну літньої ночі" зробив режисер Євгеній Резніченко на сцені Миколаївського національного академічного театру драми та музичної комедії. Проте, й не виїжджаючи з Києва можна влаштувати зустріч з Вільямом Джоновичем. Битва за глядача розгорнулася за допомогою "Отелло", якого поставили на сценах київських театрів ім. Лесі Українки (Давид Петросян), та Театру на Лівому березі (Оксана Дмітрієва). А "Сон літньої ночі", до тих версій, що вже йдуть в Майстерні Михайла Урицького та у Театрі на Подолі - січнем 2025-го анонсують версію від Івана Уривського у Київському театрі Франка. Театральний запит на Шекспіра - більш ніж очевидний, і чекає на своє дослідження: чи прямий це наслідок започаткованого цього року Шекспірівського фестивалю в Івано-Франківську?

Проте похід киян на вистави київських театрів - питання персонального планування. Інша ситуація з гастрольними поїздками. Й театральному листопаду є що запропонувати.

Отже, вже 2 листопада відбудеться вистава "Калинова сопілка" від Харківського театру ляльок. З огляду на опис, це буде вражаюча комбінація повісті Оксани Забужко "Казка про калинову сопілку", містичної атмосфери, створеної режисеркою Оксаною Дмітрієвою, а також візуальних образів і заворожуючих мелодій, натхненних лірикою харківської поетеси та художниці Діни Чмуж.

Ім'я Оксани Стефанівни й без того не зникао з суспільних радарів, а після тексту "Магія голосу", створеного до Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності, виводить пошукові запити на топові позиції. А тут є можливість побачити сценічну версію повісті. Й Оксана Дмітрієва у своєму головному амплуа - режисерка театру ляльок, через які і отримала професійне та глядацьке визнання. Жанр вистави визначено як український горор - чи то перегук із Гелловіном за календарем, чи жахами, під час яких ця вистава створювалася в Харкові воєнного часу.

Львівський "Театр у кошику" представить свою виставу "Моя найдорожча мама..." у Києві 4 листопада. Подія відбудеться в Національній філармонії України і стане сценічною адаптацією листів Андрія Шептицького до його матері. Мій особистий досвід з цими виставами виявився надзвичайно вражаючим. Моновистави, створені Іриною Волицькою, настільки майстерно виконані, що неможливо відволіктися від виступу акторки Лідії Данильчук. Я вже мав таке враження під час перегляду "Розмови" за мотивами творів Лесі Українки та "Білих метеликів, плетених ланцюгів..." за Василем Стефаником. З нетерпінням чекаю можливості зануритися у нові шедеври цього колективу.

Цікаво, що прем'єра, заснована на творах Василя Стефаника, також відбудеться на сцені Київського театру Лесі Українки. Це півторагодинна драма, поставлена Євгеном Храмцовим, запланована на три вистави в листопаді та дві в грудні. Але давайте повернемося до театрів, які привозять свої вистави до Києва з інших міст.

Харківський театр імені Тараса Шевченка "Березіль" презентує нову виставу під назвою "Шевченко 2.0". Незважаючи на всі труднощі, команда театру зуміла організувати цей захід у стійкому місті. Однак провести прем'єру на великій сцені в Харкові наразі є майже неможливим завданням. Тому "протистояння злу через мистецтво" відбудеться 11 листопада на сцені Київського театру Франка. Основою вистави стала п'єса Дмитра Тернового, а режисує її Олександр Ковшун. Особисті щоденники Тараса Григоровича, здається, об'єднують минуле та сучасність, а вірші Кобзаря прозвучать у виконанні EL Kravchuk'а, який також виконує одну з головних ролей у постановці.

В Україні театри відіграють важливу роль у поєднанні обмеженого вільного часу, який глядач може присвятити театральному мистецтву, з можливістю розширити свої горизонти. Це наочно демонструють заплановані прем'єри листопада, які доводять, що подібне збагачення можливе в будь-якому жанрі.

Київський театр "Маланка" працює над популяризацією української літератури, а вже 12 листопада глядачі зможуть побачити інтерпретацію "На полі крові" Лесі Українки, поставлену режисеркою Маргаритою Стельмах-Юр. Актори, які беруть участь у виставі, пройшли через різноманітні етапи підготовки: навчились збирати човен, занурились у холодну воду для зйомок афіші, а також відвідали Байковий некрополь, щоб отримати дозвіл на постановку біля могили великої письменниці.

Запит на київські були до Київського театру "Дзеркало" спонукав митців створити сиквел їхньої знакової вистави. Отже, з 5 листопада і далі глядачів чекатиме новинка - "Щоб я так жив, або У Києві на Подолі 2" за написом Володимира Петранюка.

Сучасною драматургією займається, зокрема, Денис Федєшов, який має унікальний досвід роботи над виставою "Мій друг, чорний ельф", заснованою на п'єсі Андрія Бондаренка, що була створена під час його служби у Збройних силах. Цікаво, що на фінальній стадії режисер приєднається до акторів Львівського театру Лесі Українки без використання будь-яких електронних засобів зв'язку, а прем'єра запланована на 22 листопада. Тим часом, п'єса "Молочайник" Євгенія Резіченка відкрила нові горизонти для творчості Оксани Гриценко в Одеському ТЮГу в лютому цього року. Вже 14 листопада відбудеться нова постановка цієї п'єси з акторами Херсонського театру Миколи Куліша, що стане шостим виконанням.

У світі сучасного балету на 30 листопада заплановано прем'єру "Аліси в Задзеркаллі", створену Катериною Курман для "Київ Модерн-балету". Окрім цього, 7 листопада відбудеться першопоказ нового перформансу "Реконструкція" від Христини Шишкарьової та її "Monada dance project". Не пропустіть можливість ознайомитися з попередніми роботами, такими як "2-1=4.5.0." та "Гра. Памʼять майбутнього". Це унікальний погляд на навколишню реальність, що вражає своєю текстурою матеріалів — шрапнеллю та безліччю гудзиків.

А Франківський драмтеатр і взагалі анонсує цифровий перформанс "Так звана людяність у божевіллі" від режисера Кшиштофа Ґарбачевського, в якому штучний інтелект допише незавершену п'єсу Станіслава Ігнація Віткевича.

У черговій бесіді про рекомендації до перегляду я запитую, чи відвідували той чи інший театр. На це отримую відповідь: "Ні, не були, адже ми весь час беремо штурмом Франка" - натякаючи на наше полювання за квитками до столичного театру. Проте світ театру набагато ширший і різноманітніший. Листопад це чудово демонструє.