Фронт не зазнав обвалу, проте існують тривожні тенденції, – заявив Селезньов. 2.11.2024

Ілюстраційне зображення: facebook/UALandForces

Три фактори, що спричинили відступ Збройних сил України.

В інтерв'ю військовий аналітик видання Bild Юліан Ріпке зазначає, що наразі немає даних щодо снарядного голоду. Проте, у той же час, Збройні Сили України зазнають відступу. Яка ж може бути причина цієї ситуації?

На мою думку, причина ситуації є досить складною. Я виокремлюю три основні складові цього комплексу проблем. Перша проблема полягає у значній перевазі Російської Федерації щодо живої сили та матеріально-технічних ресурсів. Крім того, ворог абсолютно ігнорує щоденні великі втрати серед своїх військовослужбовців, бронетехніки та озброєння. Він готовий буквально жертвувати життями своїх солдатів, щоб прокладати шлях до завоювання бажаних квадратних кілометрів української території.

Другим аспектом є психологічна та фізична втома українських військовослужбовців. Відсутність регулярних ротацій, які б забезпечували відпочинок і відновлення наших підрозділів, має серйозні наслідки. Деякі з бойових бригад вже більше року залишаються на передовій, що, безумовно, призводить до їхнього виснаження.

Третя причина полягає у впливі помилкових рішень командирів. Це питання потребує нашого визнання, адже перед тим, як змінювати наші дії на полі бою, необхідно ретельно проаналізувати наявні проблеми, щоб уникнути їх у майбутньому. У країнах, що входять до Північноатлантичного альянсу, існує усталена практика проведення післяопераційних розборів, де ретельно вивчаються всі аспекти бойових дій — як позитивні, так і негативні — з метою уникнення помилок у подальших операціях. На жаль, в українському війську поки що відсутня така традиція, і багато відомих військових експертів підкреслюють цю проблему. Українська армія також еволюціонує і перетворюється на сучасну бойову силу, і в цьому процесі ми не можемо уникнути помилок, зокрема на рівні командирів.

Курська наступальна операція в основному має на меті вичерпання ресурсів супротивника.

За словами військового експерта з видання Bild, наступ на Курськ може призвести до втрати Донбасу, оскільки відсутні достатні сили для підсилення оборонних позицій у Донецькому регіоні. Виникає питання: чи можлива заміна Курська на Донбас? Яке значення це може мати і які перспективи відкриває в майбутньому?

По-перше, я все ж таки залишаюся прихильником думки, що Курська офензива - це надзвичайна допоміжна історія в російсько-українській війні. Адже де-факто зараз ворог був змушений зосередитися на території Курської області щонайменше 42 тисячі особового складу, а також туди прибуло 8 тисяч військовослужбовців з Північної Кореї. Звісно, що якби не курський плацдарм, то всі ці сили та засоби ворог розміщував б на інших ділянках фронту. І хто знає, яка б динаміка з урахуванням цих сил та засобів нині була б на сході нашої держави.

По-друге, це яскравий сигнал для наших часто непослідовних і нерішучих західних партнерів. Пригадаймо їхні заяви про те, що у Путіна є червоні лінії, які не можна перетинати. Проте ми бачимо, що українські сили оборони вже тривалий час утримують плацдарм на території Російської Федерації площею понад 1000 км. Чи застосував Путін ядерну зброю або інший арсенал для того, щоб витіснити українські сили з Курського регіону? Ні. Це ще раз підтверджує безпідставність заяв кремлівського диктатора. І це, безумовно, є важливим фактором.

Щодо перспектив, очевидно, що бої там відбуваються надзвичайно складні, і рівень втрат як у ворожої армії, так і в українських сил оборони чималий. Але те, що це війна, спрямована насамперед на виснаження ресурсів сторони противника, це очевидно. Я думаю, що українські сили оборони й на території Курської області реалізують цю важливу місію - нищать ворожий військовий потенціал.

Владислав Селезньов. Изображение: facebook/vladislav.seleznev.94

"Не слід обманювати себе надіями, що кремлівський лідер коли-небудь заспокоїться."

Юліан Ріпке також стверджує, що зараз ми бачимо дуже швидкий російський наступ, темпи якого не бачили з 2022 року.

На мою думку, армія Путіна не зупиниться, поки або не вичерпає свої ресурси, або поки українські сили не зможуть її зупинити за допомогою зброї. Не слід вважати, що російські війська дійдуть до адміністративного кордону Донеччини і зупиняться, не просуваючись далі до Дніпра. Недооцінювати ворога – це небезпечна стратегія. Путін, оголошуючи про приєднання чотирьох нових регіонів (Луганщини, Донеччини, Запорізької та Херсонської областей) до Росії відповідно до її Конституції, продовжує вести бойові дії на території Харківщини, контролює частину Миколаївщини (Кінбурнська коса) і постійно атакує наші кордони в Чернігівській та Сумській областях, використовуючи диверсійно-розвідувальні групи, артилерійські та мінометні системи. Тому не варто тішити себе ілюзіями, що кремлівський диктатор колись задовольниться і заспокоїться. Єдиним аргументом, який може допомогти нам, є сила. Ми повинні ставати все більш потужними, а ворожі війська зазнавати максимальних втрат. Інших шляхів немає.

На даний момент фронт не зазнав обвалу, проте тенденції викликають занепокоєння.

Як можна оцінити темпи просування росіян?

Безумовно, відбувається значне масштабування. Коли деякі наші військовослужбовці заявляють про обвал фронту, це не зовсім коректно. Обвал фронту вважається тоді, коли ворожа армія спромоглася рушити вперед на фронті шириною до 30 км і на глибину до 20 км. Так, на деяких ділянках фронту ми маємо проблеми на глибину до 6-7 км. Тобто ситуація має ознаки кризи, але про обвал фронту в класичному його розумінні поки що не йдеться. Хоча тенденції залишаються досить серйозними й загрозливими. Бачимо, наскільки складна ситуація розвивається навколо Курахового, і я поки що не бачу тенденцій, які мали б або змінити докорінно ситуацію на нашу користь, або бодай стабілізувати її.

"Під slowdown постачання зброї має значний вплив на ситуацію на фронті."

Якщо говорити про ситуацію з Покровськом, то, за словами Ріпке, після місто Селидове російські військові підуть на Покровськ. І коли Покровськ впаде, Донбас буде остаточно втрачений. Чи погоджуєтеся ви з таким сценарієм?

Я б не став виключати такий варіант розвитку ситуації. З одного боку, я розумію, що Покровсько-Мирноградська агломерація -- це досить масштабне зосередження будівель промислових об'єктів. З іншого боку, ми бачимо, як швидко ми втратили контроль над містом Селидове, хоча воно разом передмістями налічувало до війни близько 50 тисяч мешканців. Тому цей фактор варто враховувати, виходячи зі складових, які впливають на ефективність ведення бойових дій українським військом.

Щодо ресурсів, спостерігаю, що в останні місяці поставки озброєння та військової техніки від наших закордонних партнерів відбуваються досить швидко та масштабно. Новий пакет військово-технічної допомоги на 425 мільйонів доларів, який включає щонайменше дві сотні бойових броньованих машин, є значним внеском. Проте виникає питання, чому ці поставки стали можливими лише зараз, а не півроку тому. Адже бронетехніка грає критичну роль на полі бою. Такі затримки та уповільнення в постачаннях безпосередньо впливають на ситуацію на фронті.