Операція Ізраїлю в південному Лівані: чому Бейрут не реагує?

Збройні сили Ізраїлю активізували операції на межі з Ліваном, спрямовані проти угруповання "Хезболла". Які можливості для втручання має уряд Лівану?

В ніч на 1 жовтня Ізраїль здійснив наземну операцію на території сусіднього Лівану. Армія оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) у своїй заяві підкреслила, що дані дії є "обмеженими, локальними та цілеспрямованими рейдами" проти позицій радикального шиїтського угруповання "Хезболла" в прикордонній зоні на півдні Лівану.

Ліванський уряд опинився в безвихідній ситуації. Він практично не має жодного впливу ані на дії Ізраїлю, ані на "Хезболлу". Події, що мали місце минулої ночі, разом із ситуацією за останні дні, яскраво вказують на постійну вразливість ліванської влади та держави в цілому. Цю вразливість супроводжує тривала історія, що має свої корені в минулому.

На початку XX століття Ліван був заснований під егідою Франції, і, в певному сенсі, став державою для маронітів-християн. Про це говорить Маркус Шнайдер, керівник проєкту "Мир і безпека Середнього Сходу" Фонду Фрідріха Еберта у Бейруті. За його словами, суттєвим недоліком було те, що територія Лівану включала значні райони, де мароніти не проживали. В результаті, конфесіоналізм став необхідним компромісом, щоб врахувати інтереси інших етнічних і релігійних груп. Проте це ускладнило процес формування сильної національної держави.

1975 року в Лівані вибухнула громадянська війна, в якій зіткнулися представники трьох найбільших конфесій країни - шиїти, суніти й християни-мароніти. Після закінчення війни 1990 року в Лівані зробили ставку на збалансовану конфесійну систему, покликану краще враховувати інтереси різних груп населення. "Але ця система призвела до того, що одні такі групи раз у раз намагаються відстоювати свої інтереси на шкоду інтересам інших груп, - каже Маркус Шнайдер. - Це послаблює державу, що проявляється, приміром, у тому, що з 2022 року в Лівані не можуть узгодити кандидатуру президента".

Внутрішня фрагментація сприяє збільшенню корупційних явищ. "Якщо у державі відсутня потужна влада, яка б стримувала роз'єднувальні тенденції, - зазначає Шнайдер, - формується олігархічна структура, де кожен піклується лише про власні інтереси".

До того ж у Лівані господарює шиїтське угруповання "Хезболла", визнане США, Німеччиною та іншими західними, а також кількома сунітськими арабськими країнами терористичною організацією. Угруповання виникло 1982 року під час громадянської війни в Лівані, і від самого початку Іран надавав йому масивну допомогу, насамперед - військову. У 2022 році вашингтонський Центр Вільсона назвав збройне крило "Хезболла" "найпотужнішим недержавним військовим гравцем на Близькому Сході, а, можливо, і в усьому світі".

Після початку активних бойових дій ЦАХАЛу в Секторі Гази восени минулого року, бойовики "Хезболли" почали обстрілювати територію Ізраїлю, не координуючи свої дії з іншими представниками населення Лівану. "Фактично, "Хезболла" взяла в заручники політичне керівництво Лівану", - зазначає Келлі Петілло, експерт з Близького Сходу Європейської ради з міжнародних відносин.

Вразливість держави виявляється також у нерішучості ліванських збройних сил. Особливо це стало помітно на півдні країни, де вони зіштовхнулися з серйозною дилемою. Відповідно до резолюції 1701 Ради Безпеки ООН, армія Лівану співпрацює з миротворчими контингентами ООН, відомими як UNFIL (Місія ООН в Лівані). Кожна зі сторін налічує близько 15 тисяч військовослужбовців.

Їхня наявність тут є результатом подій війни 2006 року, коли ізраїльські сили зайняли позиції на півдні Лівану. Вважалося, що після виведення ізраїльських військ контроль над ситуацією в цьому районі повинні здійснювати ліванські солдати разом із миротворцями ООН, щоб не допустити виникнення інших нелегальних збройних угруповань. Однак "Хезболла" не дотримується цієї угоди, і її бійці продовжують залишатися в цьому регіоні.

Військові можливості ліванської армії є порівняно обмеженими. За даними глобального рейтингу Global Firepower, вона займає 118 місце серед 145 країн. Це не дозволяє їй ефективно протистояти ізраїльським збройним силам, які займають 17 позицію в цьому ж рейтингу. Крім того, ліванська армія не здатна контролювати збройні угруповання "Хезболли". "Якщо ситуація залишиться такою, - зауважує Маркус Шнайдер, - в Лівані може знову спалахнути громадянська війна".

Проте найзначнішою проблемою ліванських збройних сил залишається політичний аспект. Ліванська армія є однією з небагатьох нейтральних інституцій у країні, адже вона не перебуває під контролем жодної конфесійної групи, як зазначає Шнайдер. "Звичайно, армія також зазнала ослаблення через національну та економічну кризу. Тому вона потребує фінансової підтримки, зокрема для виплати зарплат військовослужбовцям. Найбільше турбує те, що розпад армії може призвести до краху самої ліванської держави. Однак, звісно, армія не в змозі вирішити політичні проблеми країни".